Зубогризки

У Школі Бактерій, Гнилі та Всякої Іншої Зарази сьогодні було дуже весело. А найвеселіше — в 1-А.

Як підказує сама назва, до цієї школи ходили всілякі дрібні бацили, віруси та інші збудники різних хвороб. Але вчилися вони там зовсім не тому, чому навчають справжніх дітей! Ці маленькі бешкетники мали щодня лише одне завдання — викликати якомога більше хвороб і дитячого плачу. Вони псували дітям зубки, закладали носики і створювали ще безліч різних неприємностей. Кому це вдавалося найкраще, той отримував від пана вчителя Плісняви одну плісняву відмінну оцінку.

Ця школа і не виглядала, як справжня. Ненажерливі віруси та бактерії просто оселилися у звичайній людській школі. У кожному класі вони познаходили старий клубок пилу чи щось брудне і там облаштувалися — аби тільки подалі від води та мила! Бо в Школі Бактерій, Гнилі та Всякої Іншої Зарази любили все, крім чистоти. Отак порозлягаються собі віруси та бактерії в темних кутках посеред бруду — і школа готова. Бо ж всілякій заразі не потрібні ні парти, ні дошка, ні підручники.

Ось і цього дня, поки справжні діти в 1-А старанно вчилися, у «заразному» 1-А різноманітні бактерії вилежувалися, позіхали й вигадували собі якісь витівки. Тут були і найменші, які ще лише починали вчитися робити шкоду, і старші — що вже багато чого вміли. Вони всі чекали нагоди потрапити на чиїсь немиті руки чи до чийогось рота.

— А мене вчора Юрко заніс аж додому! — хвалилася маленька бактерія Скакунка. — Він такий ледачий, що ніколи не миє руки. Уже майже поліз був пальцем до носа, аби поколупатися, та раптом надійшов тато і заборонив йому це! Я була так близько! Могла б наробити справжнього лиха!

— Пхе, — озвалася Свербунка, — я до рота дитини потраплю, коли захочу! І прогризу будь-який зуб. Такого ви ще не бачили!

Молодші…