Мікроб Петрик та його лист дітям

Привіт, дітки! Хочу з вами привітатися й трохи розповісти про себе. Ми з вами знайомі вже давно, хоча ви, мабуть, про мене ще не знаєте. Мене звати Петро, але друзі кличуть мене Петрик, і я живу всередині вас. Справді! Просто у вашому тілі — точніше, в кишківнику, який знаходиться у вашому животику.

Ви здивувалися, що всередині вас живе ще хтось? Чесно кажучи, я теж дуже здивувався, коли мама розповіла мені, що ми живемо в тілі великої істоти, яку називають людиною. І я тут не сам — нас тут ціла купа! Але не хвилюйтеся, ми ваші друзі. Нас називають мікробами, і ми такі маленькі, що людське око нас не бачить.

Ваше тіло для нас — справжній дім. Ми живемо у вашому животику так само, як ви живете на планеті Земля. Ви дбаєте про неї — вирощуєте рослини, саджаєте дерева, доглядаєте тварин — а вона за це дарує вам свої плоди. Так само і з нами, мікробами: якщо ви добре про нас піклуєтеся, ми допомагаємо вам. Допомагаємо бути сильними, здоровими й добре почуватися.

Але допомагати ми можемо лише тоді, коли самі здорові. І, на жаль, інколи діти про нас забувають. Саме так сталося й зі мною. Тому я хочу розповісти вам свою історію.

Я народився в тілі дівчинки на ім’я Марійка. Спочатку я був зовсім маленьким мікробиком і майже нічого не вмів. Але коли трохи підріс, навчився всьому, що мають уміти кишкові мікроби. Моєю роботою було їсти й ретельно переробляти те, що з’їдала Марійка, щоб допомагати їй залишатися здоровою.

Та харчувалася Марійка зовсім неправильно. Вона їла майже самі солодощі, булочки, макарони та картоплю фрі, а нам, мікробам, така їжа зовсім не на користь. Ми не проти, якщо ви час від часу з’їсте щось смачненьке — зовсім ні. Але нам шкодить, коли таких продуктів забагато. Для…