Як засинають лісові звірятка

Глибоко в горах, під високим пагорбом, бере початок маленький струмочок. Це не звичайний собі потічок, що спокійно витікає з-під камінця. Він має справжню чарівну силу. Коли настає вечір, струмочок заколисує лісових звірят і на своїх тихих хвильках приносить їм гарні, солодкі сни.

Лісові звірятка не схожі на людей і не сплять цілу ніч, як ми. Навпаки, ввечері та вночі деякі з них часто мають найбільше енергії. Натомість тваринки відпочивають тоді, коли перебувають у спокої та безпеці. Вони можуть заснути на світанку, вдень або ж на мить і посеред ночі. Чарівний потічок про це знає. А ще він знає, що сьогодні був дуже довгий день і лісові звірятка страшенно втомилися. Тож він запросив нас цього тихого вечора допомогти йому приспати всіх невгамовних мешканців лісу, аби вони трохи відпочили.

Тож сідаймо всі разом на листочок, який буде нам за чарівного човника. Листочок щойно впав із високого дуба на гладеньку поверхню води і готовий везти нас у казкову подорож тихими снами. Заплющуймо оченята і рушаймо.

Ми повільно пливемо спокійною течією, і наше тіло поступово готується до спочинку. Воно стає легким і млявим. Нехай ручки та ніжки відпочивають, а струмочок нехай лагідно несе нас назустріч сну. Наше дихання сповільнюється. Вдих, видих. Вдих, видих. І ще раз – вдих, видих.

Дубовий листочок неспішно пливе струмочком і везе нас у чудову мандрівку вечірнім лісом. Ми бачимо, як мерехтять останні сонячні промінчики і землю поступово вкриває тиха, лагідна ніч. Вона змінює день і засвічує в небі мільйони блискучих зірочок.

Ми підпливаємо до круглого камінця, на якому сидить маленька жабка. ЇЇ день був сповнений різних пригод, тому вона дуже втомилася і вже хоче подрімати. Але жабка дожидала нас. Вона чекала, щоб ми помахали їй ручкою і побажали гарних снів:

– На добраніч, зелена жабко!

Нарешті жабка востаннє сонно позіхнула і задоволено заплющила свої оченята.

А…