Багато років тому в Мексиці жила чорна пума. Вона була неймовірно сильною, і всі інші тварини її дуже боялися. Пума про це чудово знала і часто лякала їх просто заради розваги. Іноді вона лише грізно гарчала, а інколи тихо підкрадалася по гілках дерев і раптово зістрибувала перед якоюсь полохливою тваринкою. Та від страху кидалася навтьоки, а пума щиро тішилася зі свого «жарту». Усі тварини страшенно втомилися від цих її витівок.
Якось пума бігла степом і, випадково наступивши на домівку коника-стрибунця, вщент зруйнувала її. Побачивши, що накоїла, пума, замість вибачення, лише голосно розреготалася.
Сміливий коник одразу накинувся на неї:
— Невже ти думаєш, що зробила гарно? Ти тішишся, бо завдала мені шкоди? Ти завжди отримуєш задоволення, коли ображаєш слабших! Ми вже по горло ситі твоєю пихою та безглуздою поведінкою!
— Як ти смієш так зі мною розмовляти?! — заревіла пума так голосно, що її, певно, було чути далеко навкруги. — Жодна нікчемна комаха не буде вказувати, як мені поводитися!
Але маленький коник не здавався й писклявим голосочком щосили вигукнув:
— Ти зруйнувала мій дім і повинна відповісти за всі свої погані вчинки!
Та пума знову розсміялася:
— Забирайся з дороги! У мене є значно важливіші справи, ніж розмовляти з тобою.
Проте коник і не думав відступати:
— Якщо ти така смілива й сильна, то я викликаю тебе на бій. Завтра в цей самий час зустрінемося тут. Я зберу своє військо, а ти — своє. Подивимося, хто переможе.
Пума охоче погодилася, бо зовсім не вірила, що звичайні комахи здатні її перемогти. Тож супротивники вирушили збирати свої бойові загони. Коник звернувся по допомогу до своїх подруг — ос, а пумі пообіцяли підсобити лисиці.
Наступного дня два війська зійшлися на домовленому місці. Пума доручила найдосвідченішій лисиці керувати боєм, і та відразу ж наказала наступати. Коник…