Троє поросят

Були собі на світі троє поросят. Вони жили разом з батьками на галявині біля лісу. Звали поросяток Нуф, Буф і Пуф. Нуф був найстарший і найвідповідальніший. Батьки змалку привчали його доглядати за молодшими братами, бо ті ні про що не думали, крім веселих ігор на галявині. Звісно ж, Нуф теж любив гратися, але мусив виконувати ще й серйозні завдання — як справжній дорослий.

Біля лівого ока Нуф мав чорну плямку. Буф і Пуф часто жартували з нього, запитуючи, чи він часом не забув уранці вмитися. Такі запитання завжди сердили Нуфа. Він щоранку ретельно вмивався, аби показати молодшим братам гарний приклад.

Нуф був дуже розумний і любив повчати своїх молодших братів. Та їм це не завжди подобалося. Коли братикам набридали Нуфові повчання, вони починали сміятися з нього й показувати ратичками на його плямку біля ока. Це все закінчувалося веселою гонитвою, а Буф і Пуф саме цього й хотіли. Вони бігали швидше за Нуфа, бо той був трохи незграбний. Коли він їх наздоганяв, то від його важкого тупоту аж земля гуділа.

Середній брат, Буф, був справжнім бешкетником. Він завжди вигадував якісь нові ігри та пригоди і вмовляв бавитися з ним наймолодшого брата — Пуфа. Буф зовсім не хотів ставати дорослим, бо йому не подобалося вчитися і виконувати різні серйозні завдання. Слухати старшого брата і батьків йому теж не дуже вдавалося, і ті на нього часто сердилися. Буф добре знав, що дорослих треба слухати, але нові забави так вабили його, що він забував про все на світі.

Пуф був не кращим за Буфа. Найбільше він любив цілими днями валятися в траві, грітися на сонечку й наспівувати свою улюблену пісеньку. Раніше йому дуже подобалося грати в хованки, але батьки цю гру заборонили, бо Пуф мав звичку ховатися далеко в лісі, де нишпорив старий голодний вовк. Не раз доводилося…