Найменший динозавр

Те яйце з’явилося тут точно не випадково. Бабуся Орися знайшла його якось підвечір за парканом ферми. Воно було маленьке, сіро-чорне.

«Мабуть, випало з якогось пташиного гнізда», — подумала вона. Але як не шукала, жодного гнізда поблизу не знайшла. Зрештою вирішила забрати яйце додому й подбати про нього сама. Поклала його в коробку, накрила светром і пішла спати.

Коли вона вранці прокинулася, яйце було тріснуте, а по кімнаті бігало маленьке дивне створіння, схоже на пташку. Його тільце було чорне, а з чорно-білих крилець стирчали два кігтики. Химерна істота на голові мала червоний чубчик, тож виглядала, мов індіанець. Але це ще не все! Це чудо на всі боки розмахувало хвостом, а його дзьоб — уявіть собі — був повний зубів!

Бабуся Орися спершу трохи злякалася. Подумала, що з яйця вилупилося якесь страховисько. Але потім побачила, що той малюк і сам нажаханий. Він розгублено бігав по кімнаті й злякано попискував. Тож вона перестала боятися й обережно взяла його на долоню. Бабуся Орися була трохи чарівницею і добре розуміла мову тварин, тому одразу заговорила до нього:

— Привіт, дивна пташко. Хто ти такий? Птах чи щось інше?

— Не знаю, — озвалося створіння боязким голосом.

— Не страшно. Я буду називати тебе Вінсент. Добре?

Так вони й познайомилися.

Кілька днів потому бабуся Орися водила Вінсента своїм господарством і показувала йому все довкола. Коли він нарешті перестав боятися, вона випустила його самого у двір. Вона й гадки не мала, до чого це призведе.

Світило сонечко, пахла трава, і Вінсент почувався досить добре. Йому здавалося, що він справді вдома. Але лише до тієї миті, поки не наштовхнувся на козу Мальву… Коза страшенно злякалася й, відскочивши від нього, почала мекати так голосно, ніби її ріжуть.

Той галас почули кури й відразу прибігли подивитися на зчинений переполох. Побачивши серед кульбаб…