Маленький Тед жив із родиною на затишному хуторі в Англії, неподалік Бристоля. Його тато був шанованим лікарем і часто вирушав у далекі подорожі – інколи навіть за море. Тоді Тед залишався вдома з мамою. Ще змалечку хлопчик любив допомагати їй по господарству. Він збирав яйця в курнику, годував поросят, овець та корів.
З усіх тварин Тед найбільше любив корівок. Він навчився їх доїти і прибирати їм підстилку, а інколи навіть по пів дня проводив із ними на пасовищі. Його улюблену корівку звали Цятка, бо над лівим оком у неї було три маленькі коричневі плямки. Із Цяткою Тед ніколи не нудьгував: він дбав про неї, вони разом гралися, а коли хлопчикові ставало сумно, він плакав, занурившись у м’яку, пухнасту шерсть на її шиї.
Одного ранку Тед зайшов до хліва й помітив, що Цятка не зустрічає його, як завжди. Усі корівки сумно стояли біля корит із водою. Щось було не так. Коли Тед зібрався їх подоїти, то помітив, що вим’я в них почервоніло й вкрилося багатьма пухирцями. Щойно він до нього торкався – корівки невдоволено мукали.
– Мамо! Корівки, здається, захворіли! – перелякано кричав Тед, забігаючи до будинку.
Хлопчик розповів мамі про те, що побачив у хліві. Мама принесла з комори трохи смальцю і пояснила Тедові, що, коли корівки мають такі пухирці, їм щодня потрібно змащувати вим’я смальцем і пильно дбати про його чистоту.
Відтоді Тед сумлінно доглядав хворих корівок, хоча це його дуже втомлювало. Зусилля хлопчика не були марними, і тваринкам з кожним днем ставало краще. Десь за тиждень Цятка, як і раніше, весело зустріла Теда, а від пухирців на вимені корівок не залишилося й сліду.
Тед був дуже щасливим і гадав, що вже більше ніколи в житті не побачить жодних хвороб. Та одного разу його тато повернувся додому після поїздки у дуже поганому настрої.
…
