Історія, яку я вам розповім, неймовірно давня. Якби історії старішали, мов люди, то ця вже мала би волосся біле, наче сніг, а зморшки — глибші за рови. Кажуть, сталася вона у стародавній Греції в ті далекі часи, яких уже ніхто не пам’ятає.
Тоді, у давнину, люди мали ще дуже мало знань про все, що їх оточує. У людей не було вогню, щоб зігрітися чи приготувати їжу. Вони не вміли обробляти поля та приборкувати тварин, не знали ні письма, ні читання, ні лічби. Люди жили в бідності й молилися великим богам.
Грецькі боги мешкали на високій неприступній горі Олімп. Їм подобалося, що люди захоплюються ними і поклоняються їм. А ще богів тішило те, що люди залишалися маленькими й безпорадними, мало що вміли і майже нічого не мали. Боги хотіли, щоб так було завжди.
Та був серед богів Прометей — добрий і надзвичайно сміливий нащадок перших богів. На відміну від інших, він вирішив жити не на Олімпі, а на землі серед людей. Коли Прометей побачив, у якій нужді живуть люди, його серце сповнилося жалем і він захотів їм допомогти.
Як же він це зробив? Прометей викрав у богів вогонь і подарував його людям. Він навчив їх розпалювати багаття, обробляти землю, вирощувати тварин і будувати домівки. А ще він відкрив людям таємниці читання, письма й лічби.
Завдяки новим знанням люди почали швидко розвиватися. Вони стали самостійнішими та мудрішими. Деякий час людство жило в щасті та достатку. Але що краще людям жилося, то більше вони забували про богів. Люди переставали боятися і слухатися їх, переставали шанувати і величати.
А боги були дуже гордими, і це їм зовсім не подобалося. Наймогутніший із них — Зевс — вирішив покарати людей.
— Я нашлю на вас великий потоп, який затопить вас усіх, невдячні створіння! — гримів він так люто,…
