Одного дня сонцеві набридло бути самотнім. Воно вирішило, що час створити сім’ю. Аби відсвяткувати таке важливе рішення, сонце задумало влаштувати великий бенкет і запросило на нього всіх тварин. Кожне звірятко з нетерпінням чекало свята.
І лише одному маленькому мешканцеві лісу стало лячно від цієї новини. Він так злякався, що, почувши її, стрімголов кинувся додому й сховався під ліжком. Цим переляканим звірятком був білий їжачок.
Його поведінка дуже здивувала інших тварин, а деяких навіть обурила. Ніхто не міг зрозуміти, чому їжачок так злякався і не хоче йти на свято. Тож звірята вирішили піти до нього додому, аби про все дізнатися і вмовити його прийти веселитися разом з усіма.
Першою заговорила жаба:
— Їжачку, ти мусиш прийти на бенкет. Сонце тебе запросило, і всі там на тебе чекатимуть.
Спробував переконати його і тигр:
— Відмовлятися від такого запрошення просто нечемно. Адже завдяки сонцеві живе вся наша природа. Воно дуже засмутиться, якщо ти не прийдеш.
Потім заговорив великий кінь. За ним — інші тварини. І зрештою їжачок змушений був погодитися:
— Гаразд, гаразд… Я прийду.
Невдовзі настав день великого свята. Сонце влаштувало справді розкішний бенкет, на який зійшлися всі тварини. Вони веселилися та ласували всілякими смаколиками, а сонце щиро раділо, спостерігаючи за своїми щасливими гостями.
І лише маленький їжачок сидів десь у кутку, згорнувшись клубочком. Він навіть не торкнувся їжі, а згодом тихенько відійшов подалі від усіх і крадькома почав гризти якийсь камінчик.
Сонце, яке було дуже уважним і добрим господарем, помітило це.
— Чому ти тут ховаєшся і гризеш камінь? — лагідно запитало воно. — Невже тобі не до смаку всі ті страви, що є на столі?
Їжачок трохи помовчав, а тоді тремтячим голосом відповів:
— Пробач, миле сонце… Але відколи ти сказало, що хочеш створити сім’ю, мене не полишає тривога. Завдяки твоєму теплу і…