Шлях до зірок

Маленький Ніл з дитинства обожнював літаки. Уперше він побачив літак у два роки, коли тато взяв його на авіаційні перегони. Відтоді Ніл бігав квартирою з розпростертими руками, удаючи літак, а його кімната швидко наповнилася моделями повітряних машин. Батьки не пропускали нагоди повести його на виставку літаків чи авіаційне свято.

Коли в сім’ї з’явилися двоє молодших діток, у мами стало менше часу на Нілове захоплення, і на виставки вони ходили рідше. Хлопчику було трохи сумно, але він із задоволенням грався з братиком і сестричкою. Він мріяв, що коли вони підростуть, то всі разом запускатимуть літачки.

Коли Нілові виповнилося шість років, тато приготував для нього сюрприз. Вони вирушили до аеропорту. Щойно наблизилися до злітної смуги, Ніл радісно вигукнув:

— Ух ти, татку, дивись! Он там «Боїнг 307»! А поруч — «Форд», а трохи далі ще один «Боїнг»! Це неймовірно — бачити їх так близько!

Тато загадково всміхнувся:

— А це ще не все!

На них чекав справжній оглядовий політ. Вони попрямували до одного з літаків, увійшли всередину, усілися, пристебнулися, і Ніл почув голос пілота. Потім літак почав готуватися до злету. Хлопчик від хвилювання ледь дихав. Коли машина відірвалася від землі, він побачив з висоти свою школу, будинок, парк…

— Це найщасливіший день у моєму житті! — вигукнув він.

Відтоді Ніл мріяв тільки про одне — знову піднятися в небо. Але польоти були дорогою розвагою. Тож він почав сам заробляти гроші — косив траву в сусідів на газонах. Крок за кроком він наближався до своєї мрії. Коли хлопцю виповнилося шістнадцять років, він отримав посвідчення пілота, а в сімнадцять вступив до омріяного університету — на авіаційне інженерство.

Щодня він вивчав усе про літаки. Згодом пройшов спеціальне навчання, щоб стати морським льотчиком. Ніл брав участь у важливих польотах. Він вправно виконував складні маневри, але ніколи цим не вихвалявся. Лише…