Річка

Я – річка. Можливо, тобі цікаво, як мене називають, але моя назва не така вже й важлива. Я набагато старша за людей, тож за всі роки мого життя вони давали мені багато різних імен. Значно важливішою за мою назву є наша сьогоднішня пригода перед твоїм сном. Я запрошую тебе в цікаву мандрівку, під час якої покажу кілька чудових місць, якими я милуюся вже багато-багато років.

Нашу подорож ми почнемо в лісі. Тут з-під землі я беру початок, тут моє джерело. Добре прислухайся, і почуєш тихий дзюркіт води – це я. Якщо підеш за цим звуком, то між листям побачиш тоненький струмочок, який повільно стікає з пагорба. Ходімо зі мною за його течією – наша мандрівка продовжується.

Ми виходимо з лісу. Тут я стаю ширшою, а моя вода допомагає зволожувати навколишні поля. Місцеві люди ставляться до мене з повагою. Вони дбають про те, щоб мої береги завжди були чистими і садять на них гарні дерева. Коли я підіймаю свою хвильку вище, то можу милуватися цими деревами і золотавими колосками пшениці.

А зараз ми наближаємося до невеличкого села. Я тихо течу через нього і дарую людям свіжість та прохолоду у спекотні дні. У селі мене також люблять і піклуються про мене. Ось ми вже й тут… Я дуже люблю розглядати ошатні сільські будиночки, квітники та сади. Ходімо помилуємося ними разом. Пошлемо їм маленьку хвильку. І ще одну…

Село закінчилося, і ми знову мандруємо полем. Навколо росте кукурудза і цвітуть соняхи, а на моїх берегах червоніють маки. Це надзвичайно гарно. Ми вже майже дісталися місця, де живе багато риби. Можливо, якась рибка навіть підморгне тобі з води.

А ось прямо перед нами височіє міст. Навколо стає дедалі гамірніше – ми наближаємося до великого міста. Через місто тече значно більша річка, і моя вода впадає в неї. Я змішуюся…