— То що, дівчатка, як минув ваш день? — почала вечірню балачку одна з думок.
— Ооох, сьогодні все було чудово, — замріяно відповіла котрась із них.
— А я вам скажу, що сьогоднішні перегони були просто неймовірні! — задоволено вигукнула інша.
— Послухайте, цікаво, що зараз робить наша бабуся? — замислилася ще одна. — Може, пече свій фірмовий пиріг. А завтра, коли вона прийде до нас, ми із задоволенням його скуштуємо.
— Бабусин пиріг — найсмачніший у світі, це ж усім відомо! — в один голос підхопили майже всі думки.
— Та хай йому з тим пирогом! — озвалася ще якась думка. — Я б зараз найбільше хотіла пострибати на новому батуті. До завтра ще так далеко! Це неможливо витримати! Я зараз збожеволію від нетерпіння!
— А я коли виросту, то неодмінно потраплю до цирку, — заявила інша. — Увесь день самі розваги, і більше нічого. Все вирішила!
— А пам'ятаєте, дівчатка, як ми на вихідних ходили в гори? Як же там було чудово! Так, було нелегко, але ж ми не якісь там боягузки, — докинула ще одна.
— Не знаю, — озвалася інша думка. — У мене є ще кращі спогади. Найбільше я люблю згадувати канікули біля моря. Оце був справжній відпочинок! М'який пісочок, тепле сонечко, морські хвилі... Мені навіть зараз здається, що я чую шум моря.
Так без упину одна думка перебивала іншу. Усі вони добре знали, що вже настав час заспокоїтися й відпочивати. Та попри це ніяк не могли вгамуватися. Перекрикували одна одну, сперечалися, згадували, мріяли й вигадували нові історії. І так тривало доти, доки їх не перебив сам Сон.
— Невже вам і досі мало? — суворо, але доброзичливо запитав він. — У вас був такий насичений і веселий день. Залиште щось і на завтра.
Сон обвів пустотливі думки уважним поглядом…