Принцеса на горошині

В одному величному замку була собі колись королівська родина: король, королева та їхній син — принц. Принц мав добре та чуйне серце і щиро дбав про всіх. Щодня він знаходив час, аби перемовитися кількома словами з кухарем, садівником чи слугами. Всі його щиро любили, а в королівстві панували спокій та добробут.

Проте була одна проблема. Принц уже подорослішав, і настав час йому одружуватися. Та він ніяк не міг вибрати собі наречену. Король і королева через це дуже журилися. Вони раз по раз пропонували принцові одну принцесу за іншою, але жодна з них так і не змогла завоювати його серце.

— Любий синку, — сказали якось принцові батьки, — на завтра ми запросили в гості вродливу принцесу зі Східного королівства. Може, хоч вона припаде тобі до душі.

Коли настав наступний день і зійшло ранкове сонце, перед королівським замком зупинилася карета, з якої долинув веселий сміх, що був схожий на ніжний дзвін маленьких дзвіночків. З карети вийшла усміхнена золотоволоса принцеса з дуже милим обличчям. Вона радісно побігла просто через клумбу і своїми черевичками потоптала квіти, за якими садівники так старанно доглядали. Пізніше, на бенкеті, вона тут трішки скуштувала, там надкусила шматочок, чемно похвалила страви, та більшості смаколиків навіть не торкнулася. Недоїдені ласощі вона лише примхливо пересувала по тарілці туди-сюди, а сама без угаву щебетала своїм веселим голосочком.

Принц, однак, не пропустив повз увагу сумні вирази на обличчях садівників, чиї квітники вона зіпсувала, та кухаря, стравами якого так марнотратно знехтувала. Тож він тихенько прошепотів матері:

— Мамо, ця принцеса точно не для мене.

Ох! Ось і знову розвіялися надії на бажану наречену.

— Любий синочку, — звернулася до принца королева наступного дня, — сьогодні ми запросили на вечерю принцесу із Західного королівства. Можливо, вона сподобається тобі більше.

Коли спустився вечір і у вікна королівських покоїв почав гучно тарабанити густий…