Принц та жаба

Колись давно за горами, за лісами, за далекими морями було одне королівство. І панував у ньому старий король, який мав двох синів – Івана та Василя. Бідолашний король ніяк не міг вирішити, кому з них передати після смерті своє королівство і свою владу.

Якось він покликав синів до себе і сказав:

– Сини мої, вигадав я для вас три завдання. Хто краще з ними впорається – тому й дістанеться мій трон. Перше завдання таке: йдіть до своїх наречених і принесіть мені від кожної її найкращу хустку.

Василь зрадів такому завданню, адже мав гарну наречену з багатою шафою, повною розкішного вбрання. Тож не гаючи часу, одразу пішов до неї. А от Іван засмутився. У нього не було нареченої, тож і хустку взяти було ні в кого. Він довго блукав королівським садом, думаючи, як виконати батькове завдання. Нарешті сів під деревом відпочити – і раптом побачив на камені жабу.

– Чому ти такий сумний, юначе? – запитала його жаба.

– Ох, мій батько має велике королівство й пообіцяв передати його тому синові, який виконає три завдання. А я навіть з першим не впораюсь. Я мушу принести найкращу хустку від своєї нареченої, але ж нареченої я не маю, – зітхнув Іван.

– Не хвилюйся так, Іване, ходімо зі мною, – сказала жаба й пострибала геть.

Іван пішов за нею. Жаба привела його до печери й попросила, щоб він наносив туди води. Колись тут було озерце, та воно давно висохло. Іван не вагався ні хвилини і наносив стільки води, скільки печера могла вмістити. Коли роботу було закінчено, жаба витягла звідкілясь небаченої краси хустку і подала її здивованому Іванові. Той чемно подякував і, не тямлячись від радості, побіг додому.

Старий король бачив, що обидва його сини вже не могли дочекатися, щоб показати, як вони впоралися з першим…