Ніч під зоряним небом

Уяви собі, що ми сидимо всі разом біля багаття. Зараз теплий літній вечір. Вечірня заграва поволі зникає, сонечко ховається за обрій, і всюди починає темніти. До нас поволі підкрадається ніч і вкриває весь світ своїм темним плащем.

Гітара щойно дограла останні нотки, і чути тихе потріскування вогню. Увесь вечір ми разом підкладали у вогнище підготовлені поліна, а тепер час дати йому догоріти. Ми спостерігаємо, як язички полум'я стають усе меншими й поступово перетворюються на іскорки. Вони ще якийсь час ліниво літатимуть поміж розжареним вугіллям у вогнищі.

Аж ось останній вогник згас, і з купки попелу вже лише зрідка вилітає поодинока іскорка. Поглянь, як навколо нас стемніло. Природа стихла, а вуглинки в багатті почали холонути. Час лягати спати.

Залізай у спальник, і звідти ми будемо спостерігати за небом. Дивися, скільки зірок з'явилося на ньому. Здається, ніби іскри з нашого вогнища піднялися вгору й розсипалися по небу, мов жменька сяйливих намистинок.

Гарненько закутайся, заплющ оченята й уяви, що одна зірочка ковзнула до твого спальника. Вона принесла тобі трішки тепла з неба. Зірочка заблукала аж до твоїх ніжок і ніжно полоскотала твої ступні. Ніжки стали важкими й розслабилися. Відчуваєш, як чарівне тепло розтікається по всьому тілу. Воно огортає твій животик і підіймається далі, аж до плечей. Усе тіло обважніло і розм’якло. Аж ось зірочка сіла на твою долоньку, і її зоряне тепло почало струмувати від кінчиків пальців аж до шиї. А тепер зірочка зігріває і другу твою ручку. І знову приємне тепло підіймається дедалі вище. Ти вже відчуваєш його навіть на своїх щічках, і воно розливається по всьому обличчю.

На сьогодні зірочка виконала свою роботу. Простягни ручку, і вона сяде на твїй пальчик. Легенько дмухни на неї та допоможи їй повернутися назад на небо.

Зірочка вже піднімається до неба, тож і ти можеш спокійно засинати.…