Ненажерливий пилосос

У великому будинку родини Чухвальців оселився новенький пилосос. Та це був зовсім не звичайний помічник господарів дому, схожий на інших. Він був страше-е-нно ненажерливий і просто обожнював пил, бруд, дрібне сміття й різноманітні крихти. Найбільше на світі йому хотілося щодня пилососити, а якщо точніше — смачненько їсти. Кожного ранку, коли вся родина ще солодко спала, пилосос тихенько вирушав на прогулянку будинком. Він весело гудів і їздив по всіх кімнатах, ласуючи порохами, землею і дрібними камінцями, що їх діти понаносили до коридору. Пилосос залюбки злизував котячу шерсть і ковтав розсипаний на кухонній підлозі корм. А одного дня він навіть висмоктав усю їжу з миски кішки Басі.

— Гам-гам, ням-ням! — задоволено пробурмотів пилосос. — Я вже вилизав увесь дім, але не відмовився б іще від якогось десерту.

Раптом до нього тихенько підкралася кішка Бася.

— Ти що накоїв?! — обурено вигукнула вона й гнівно витріщила очі. — Ти ж з’їв увесь корм із моєї миски! Чим я тепер снідатиму?!

— Не треба було залишати безлад. Я лише прибрав усе, що валялося. Для цього мене й купила родина Чухвальців. Не буду ж я без роботи відпочивати десь у кутку! — захищався пилосос.

Першою від зчиненого галасу прокинулася старша донька родини Чухвальців Каміла.

— Басю, ти сьогодні така швидка! — похвалила вона кішку, побачивши порожню миску. — Молодець! Уже все з’їла.

Слідом за Камілою до кухні ввійшов тато Чухвалець і радісно додав:

— Я тільки-но очі розплющив, а в будинку вже така чистота! Якого працьовитого робота-пилососа ми купили! Неймовірно!

Пилосос аж засяяв від щастя: «Як добре, що вони мною задоволені. Та й поснідав я сьогодні пречудово, — подумав він, і … раптом йому спала на думку нова ідея. — А чи не пропилососити мені ще й сад? Там, напевно, є ще щось смачніше, ніж у домі… Ммм,…