Гензель і Гретель

Це було колись дуже давно, вже ніхто й не пам'ятає коли. На краю густого лісу стояв маленький будиночок. У ньому жила дуже бідна родина: батько – дроворуб, мати – кравчиня та двоє їхніх дітей – Гензель і Гретель. Батько рідко бував удома, адже мусив ходити до панського лісу рубати дерева, з яких будували мости. Щоб підготувати достатньо дерева для одного міцного мосту, йому треба було витратити не один тиждень.

Аби не гаяти марно часу, батько часто залишався на ніч у лісі і спав просто неба – на сирій землі. Для того, щоб переночувати в темному лісі на самоті, без сумніву, потрібна була велика відвага. Мабуть, така, яку мають лише справжні дроворуби. Щовечора батько розпалював велике вогнище, аби світло й потріскування дров відлякували диких лісових звірів. Бувало й таке, що він не міг заснути, коли чув, як неподалік вили зграї голодних вовків. За свою тяжку й небезпечну працю дроворуб не отримував жодної платні: пан лише дозволяв йому брати з лісу трохи дров, щоб узимку в хатині не було холодно і щоб у печі можна було приготувати якусь їжу.

Мати була дуже вправною кравчинею і шила одяг для заможних людей. Та оскільки грошей на швейну машину в родині не було, їй усе доводилося шити вручну. Її пальці були геть поколені голками, бо вона часто шила по ночах, сидячи при каганці, і в тьмяному світлі голка нерідко зісковзувала й колола їй палець. За пошитий одяг мати не отримувала справжньої платні. Люди із заможних родин, для яких вона працювала, віддавали їй рештки страв після бенкетів – тож родина мала бодай щось поїсти.

Поки батько рубав дерева у далеких хащах, мати цілий день мусила сама дбати про дітей та про господарство. Діти були дуже чемними і в усьому допомагали своїм батькам. Гензель зазвичай лагодив старі, діряві горщики, бо на нові…