Ледве минув полудень, як будинком розляглося гучне стукотіння палиці й лункий дідусів
— Бабусю, де ж ти там забарилася? Поквапся, аби ми не запізнилися!
Дідусь нервово ходив передпокоєм і постукував своєю улюбленою паличкою. Він звик до неї ще з тих часів, коли ноги відмовлялися його слухати. І хоч тепер вона була йому зовсім не потрібна, він однаково скрізь носив її із собою — з паличкою дідусь відчував
— Та ще й третьої немає, дідусику! Ти ж знаєш, що на нас чекають аж на вечерю, — лагідно засміялася з кімнати бабуся і згадала, як колись перед кожними відвідинами дітей та онуків вона пекла й варила безліч різних
Бабуся, хоч і заспокоювала дідуся, сама страшенно хвилювалася і палала нетерпінням! Вона ретельно збиралася до свята: яку сукню вдягти? А чи брати капелюшок та светрик? Наприкінці жовтня вечори бувають вогкими й холодними, принаймні так бувало
— А де це Плямчик? Куди він подівся? — знову почувся дідусів голос. Вухатий пес-безпородько мешкав із ними зовсім небагато часу й іноді полюбляв десь блукати.
— Не хвилюйся, він тут зі мною, теж уже чекає не дочекається на дітей, — відгукнулася бабуся, зачиняючи шафу з одягом. Вона встигла погладити Плямчика, який радісно крутився між нею
Поки дідусь із бабусею чепурилися, раділи та згадували попередню зустріч із дітьми та онуками, час сплив, як вода.
Разом із Плямчиком, який біг побіч, бабуся з дідусем подалися на місце зустрічі. Поволі сутеніло, але вони ані краплі не боялися заблукати — досить було йти за мерехтливими вогниками, що привітно
Readmio — це додаток з чарівними казками на ніч, де звуки оживають від вашого голосу. Багато історій безкоштовні, а нові казки з'являються щотижня.
