Чарівний саксофон

То була п’ятниця після обіду, і Марта щойно повернулася додому з репетиції шкільного оркестру. Тільки-но вона відчинила двері, як одразу взялася до справ. Шкільний наплічник вона сховала під письмовий стіл, а в куток кімнати, туди, де стояла підставка для нот, поважно поставила свій саксофон. «Хоч я й обожнюю гру на ньому понад усе, нічого страшного не станеться, якщо один раз у суботу я не потренуюся і залишу інструмент удома», — подумала дівчинка.

Вона швидко схопила наплічник для подорожей, склала туди чисту білизну, футболку, піжаму, зубну щітку і книжку. Ще раз озирнулася, чи нічого не забула, і вибігла надвір. Вона їхала на вихідні до бабусі!

Марта вже доросла дівчинка, тому до бабусі їздить автобусом сама. Їй достатньо добігти до зупинки, звідки до сусіднього села курсує приміський автобус. Незабаром він привезе її туди, де вона проводить не один вільний день. Бабуся, як завжди, чекає на неї на площі.

— Мартусю моя, вітаю, — привітала бабуся онучку, щасливо усміхаючись. — Ходімо додому, у мене для тебе є сюрприз.

Очі Марти засяяли від цікавості. Що це може бути? День народження був нещодавно, іменини будуть лише за півроку. А до Різдва ще далеко… Вона нетерпляче поспішила всередину бабусиного будинку.

На кухонному столі лежав великий чорний футляр. Бабуся усміхнулася й легенько кивнула в його бік.

— Він належав моєму татові, твоєму прадідусеві. Довго лежав захований на горищі. Але настав час віддати його тобі, раз ти вже граєш у шкільному оркестрі.

Серце Марти забилося швидше. Свого прадідуся вона не знала, бачила його лише на кількох старих фотографіях. Але від одного погляду на футляр у неї почало з’являтися передчуття чогось незвичайного…

Коли вона повільно відкрила отриманий подарунок, на неї повіяло минулим. На червоному оксамиті лежав тенор-саксофон. З першого погляду було видно, що інструмент уже багато чого пережив. У багатьох місцях він…