Про Ноїв ковчег

Колись дуже-дуже давно сталося так, що люди перестали творити добрі справи й ставитися з любов’ю одне до одного. Їхні серця наповнилися жорстокістю й гнівом. Здавалося, що у світі не лишилося жодної праведної людини… Лише один чоловік на ім'я Ной та його родина зберігали чистоту душі.

Попри суперечки, заздрощі, жадібність та ненависть навколо, він ніколи не робив зла. Навпаки – завжди намагався жити в мирі з усіма, чинити справедливо й допомагати людям. Цього він навчав і своїх синів.

Одного вечора чоловік повертався додому засмучений. Він бачив, як його знайомі зневажливо та негарно поводяться з близькими, та чув їхні розмови, сповнені ненависті. Даремно Ной намагався достукатися до них і вмовити припинити чинити так.

– Бог, у якого ми віримо, учить нас бути добрими й допомагати одне одному. Хіба ви не розумієте, що зло ніколи не веде до добра? – казав Ной, але марно: ніхто його не слухав.

Тієї ночі, лежачи поруч із дружиною, Ной довго не міг заснути. Його мучили думки: чому в світі так багато зла? Коли він нарешті заплющив очі, йому наснився дивний сон. Уві сні до Ноя звернувся сам Бог. Він показав, що станеться з людьми, які сіють навколо себе лише зло: почнуться зливи, і вода, змивши все живе, укриє землю. Чоловік злякався. Але Бог у тому сні дав йому надію – показав, як урятуватися від потопу. Треба було збудувати великий міцний корабель, у якому можна сховатися й перечекати лихо.

Прокинувшись, Ной відчував страх і сумніви: чи зможе він виконати те, про що просив Бог? Але зрозумівши, що це єдиний шлях спасти життя, він рішуче узявся до роботи й почав будувати величезний корабель. Це було непросто. Потрібно було багато матеріалу, сил і часу! Троє синів допомагали батькові – удень і вночі вони працювали разом. І нарешті величезний ковчег був готовий – довгий, як…