Пихаті музичні інструменти

У маленькому містечку ховалася крамничка, на перший погляд зовсім непомітна. Вона стояла тут уже багато років, і віддавна в ній продавали музичні інструменти. Крамниця була вщерть заповнена піаніно, роялями, скрипками, арфами, флейтами, гітарами, трубами, контрабасами, трикутниками та барабанами. A ще тут можна було побачити валторни, тромбони й навіть сузафони. Словом — усім інструменти, які тільки можна собі уявити.

Музичні інструменти жили у злагоді та спокої. Удень вони красувалися перед покупцями, а вночі, коли крамницю зачиняли, влаштовували концерти. Найбільше вони любили грати старовинні симфонії, музику з опер та оперет і дуже пишалися своїм мистецтвом.

Життя в крамничці текло повільно й безтурботно. Єдиною справжньою подією були приїзди пана Грушка. Час від часу він навідувався на своїй старенькій вантажівці та привозив нову партію інструментів на продаж. Усі мешканці крамниці з нетерпінням чекали на ці миті й дуже раділи, коли з'являлися нові учасники нічних концертів.

Якогось пообіддя почувся знайомий гуркіт мотора, і невдовзі до крамниці зайшов пан Грушко, обвішаний новими інструментами. Цього разу він привіз кілька гітар, укулеле, банджо, великий контрабас і… якусь дивну коробку середнього розміру.

— Цікаво, що там усередині? — перешіптувалися музичні інструменти й не могли дочекатися, коли пан Грушко її відкриє.

Та коли він витягнув із коробки її вміст, усі заніміли від подиву.

— Це ще що таке? — недовірливо запитували вони одне одного.

Предмет із коробки виглядав справді дивно й не був схожий на жоден інший інструмент у магазині. У нього було кілька чудернацьких клавіш, які трохи нагадували клавіші піаніно, купа якихось кнопок, перемикачів, маленького екрана та отворів для кабелів.

— Фе-е, — фиркнуло піаніно. — Яка гидота! І це житиме отут разом із нами?

Воно сердито насупилося й ображено замовкло в кутку.

— Я взагалі не хочу мати з цим нічого спільного, — озвалася альтівка. — Воно ж таке …