Як кролик та лисичка готували їжу з відходів

Старий будильник гучно задзвенів на весь будиночок:

— Кри-и-и-и-и-и-стофе! Кри-и-и-и-и-и-стофе! Час вставати!

Кролик ще лежав, закутавшись у теплу ковдру. Та щойно його довгі вушка почули голос будильника, він схопився на ноги й гарненько потягнувся. Ретельно почистив усі зубки й вирушив до кухні, щоб приготувати собі смачний сніданок.

Та коли він відчинив комору, то побачив, що вона майже порожня. Там залишилося лише трохи цибулі, кілька маленьких головок часнику та одна зморщена картоплина. Сіно закінчилося ще вчора вранці, траву кролик використав на обід, а хліб з'їв на вечерю.

— Що ж мені тепер робити? — замислився Кристоф, коли в його животі голосно забурчало.

І тут йому дещо спало на думку. Він схопив старий плетений кошик і вибіг на ґанок.

Яка ж краса була довкола! Повітря чудово пахло квітами, а сонечко яскраво світило. Кролик замкнув двері свого будиночка й вирушив до нори лисички Рудинки.

За якусь мить Кристоф постукав у круглі дерев'яні дверцята. Вони прочинилися, і з-за них виглянула Рудинка.

— Доброго ранку, Кристофчику! Куди це ти зібрався з кошиком? — зацікавлено запитала вона.

— У мене вдома майже не залишилося їжі, тож я вирішив піти по чорниці, малину та якісь суниці. Не хочеш зі мною?

— Ой, я б залюбки поласувала ягідками! — вигукнула лисичка.

Рудинка шмигнула назад до нори, а за хвильку, погрюкавши там і пошарудівши чимось, вибігла надвір. У лапці вона тримала плетений кошичок, схожий на Кристофів.

— Ходімо! — скомандувала вона, і друзі вирушили в дорогу.

Вони ходили лісом, принюхувалися до всього своїми носиками й збирали до кошичків усе смачненьке, що їм траплялося.

Зненацька Кристоф гукнув:

— Рудинко, я знайшов дещо цікаве! Ходи-но сюди!

Лисичка підійшла до кролика, який схилився над старою іржавою бляшанкою.

— Що це таке? Я ще ніколи такого не бачив! — дивувався Кристоф, розглядаючи покинуту кимось річ.

Він обережно штовхнув…