Наталка і дракон

Величезний дракон ширяв високо над річкою, а на його спині сиділа маленька Наталка. Дівчинка міцно тримала дракона за шию, мружила очі й сміялася. До рота їй залетіли вже аж три мушки, але це її зовсім не турбувало. Дракон летів швидко, і вітер розвіював її кучеряве волосся. Це було неймовірно!

Раптом Наталка почула звук дзвоника. Чи то будильника? Чи якогось зумера?

— Ой, ні, будильник! — сонно прошепотіла дівчинка.

І справді, це був він. Будильник дзвонив, як і щоранку. Сон про дракона розвіявся. Наталка позіхнула й вимкнула будильник, що мав форму драконячого яйця. Вона вилізла з-під ковдри з рожевими драконами й потягнулася. Потім поправила всі фігурки драконів на поличці так, щоб вони дивилися в один бік. Погладила свою плюшеву подушку (звісно ж, із драконом) і пішла вдягатися. Після сніданку вона закинула на спину шкільний рюкзак, на якому два дракони вивергали вогонь, взяла маму за руку і вийшла з нею з дому. Коли вони сіли в машину, Наталка весело загойдала ногами і розглядала все за вікном.

Раптом біля дороги вона помітила рекламу нового фільму про пригоди драконів. Дівчинка почала благати:

— Мамо, матусю, мамусю, ти бачила цю рекламу? У кіно показуватимуть фільм про драконів! Підемо, будь ласка? А купиш мені такого плюшевого дракона, як на плакаті?

— Але ж, Наталко, у тебе цих драконів уже щонайменше сотня. У кіно ми можемо піти в суботу, але ще один плюшевий дракон тобі справді не потрібен, — переконувала її мама, повертаючи кермо праворуч.

— Ой, мамо, але цей такий милий! І він із блискітками! — продовжувала випрошувати Наталка.

Мама зітхнула. Коли вони припаркувалися перед школою, вона повернулася до доньки й сказала:

— Добре, Наталко. Домовимося так: якщо твій табель буде таким же гарним, як і минулого разу, то отримаєш дракона! Згода?

Дівчинка кивнула й з усмішкою…