Легенда про сову

Чи знаєш ти, чому сову можна побачити лише вночі? Якщо ще ні, то вмощуйся зручненько і слухай.

Колись дуже давно сталася одна дивовижна історія. Саме після неї сови почали вдень ховатися від усіх. А було це так.

На одному острові посеред величезного океану жило багато різних тварин. Усі вони добре ладнали між собою і часто влаштовували дружні зустрічі, де разом співали, сміялися та веселилися.

Якось черга організовувати велике свято дійшла до птахів. Вони відразу зібралися, щоб розподілити між собою всі завдання. Коли птахи вже все обговорили і визначили день свята, то вирішили роздати мешканцям острова запрошення. А щоб усі вчасно отримали їх, птахи доручили це зробити найшвидшому серед них — шляхетному орлові. Той негайно взявся до справи й полетів розносити запрошення. Одне з них він приніс і сові. Коли сова відчинила двері, здивований орел побачив, що вона не мала на собі жодного одягу. Орел розгубився й не знав, як йому правильно вчинити. Зрештою він наважився й заговорив:

— Добрий день, сово. Я приніс тобі запрошення на свято.

Та сова цьому не зраділа. Вона лише стримано попросила залишити запрошення на ґанку.

Орел не міг заспокоїтися й після хвилини роздумів обережно запитав:

— Вибач, сово, але я помітив, що ти зовсім без одягу. Невже ти не маєш якоїсь сукні чи бодай светрика?

Сова засмучено опустила голову.

— Не маю, — тихо відповіла вона. — У мене немає навіть найпростішого вбрання. Ти ж розумієш, що без нього я не можу піти на свято.

Шляхетний орел не знав, що на це сказати. Він чемно попрощався й полетів геть. Але вбогість сови не давала орлові спокою, і він усю дорогу думав, як їй можна допомогти.

Орел скликав птахів і розповів їм, у яких злиднях опинилася сова. Відразу ж здійнявся гучний галас. Кожен хотів допомогти, та ніхто не…