Про орла та жука

Зеленим полем щодуху мчав заєць, а над ним нависала велика тінь. Це була не хмара, яка затуляла сонце, а могутній орел, що переслідував свою здобич. Заєць відчайдушно петляв, різко змінюючи напрямок, оминаючи кущі та каміння і намагаючись якнайбільше ускладнити орлові полювання. Та всі зусилля вуханя були марними, бо зрештою хижак наздогнав його й ухопив своїми гострими пазурами. Заєць зрозумів: врятуватися неможливо, адже з орлиних кігтів йому не вирватися, а навіть якби й вдалося — падіння з такої висоти він би не пережив.

За цим усім спостерігав маленький жук. Колись давно вони із зайцем дали взаємну обіцянку, що допомагатимуть один одному. Щоправда, заєць тоді й уявити не міг, як крихітний жук зможе його захистити. Та ось тепер настав час показати, на що здатна маленька комашка.

Жук голосно гукнув до орла, що кружляв у небі:

— Опусти зайця на землю! Він під моєю охороною!

Орел тільки гучно розсміявся: він і не думав дарувати зайцеві життя. Це страшенно розлютило жука, і він вирішив, що помститься птахові за завдану образу. Жук виліз на дерево, де було орлине гніздо, і, поки хижак ширяв високо в небі, повиштовхував із гнізда всі його яйця. А ті впали на землю й розбилися. Побачивши це, орел жахливо розгнівався й вирішив негайно покарати жука, однак ніяк не міг його впіймати.

— Начувайся, орле! Тепер я завжди нищитиму твої яйця, і ти більше ніколи не матимеш потомства! — вигукував жук, спритно втікаючи і ховаючись від хижого птаха.

Орел був у розпачі, тож полетів до бога Юпітера просити поради.

— Жука ти навряд чи впіймаєш, — сказав Юпітер. — Він легко від тебе сховається, та й занадто він малий, щоб ти міг його схопити. Проте наступного разу можеш зберігати яйця в мене на колінах. Сюди жук ніколи не наважиться дістатися. А коли вилупляться маленькі орлята…