Дедал та Ікар

Дедал походив з Афін і був колись найвідомішим майстром. Коли він торкався різцем каменю — той перетворювався на дивовижні статуї. Люди з усього світу захоплювалися його мистецтвом. Проте не лише майстерністю уславився Дедал. Він був дуже заздрісним і не міг витримати, коли когось іншого вважали кращим майстром, ніж він сам.

Дедал мав учня, якого звали Талос. З часом Дедал помітив, що Талос дуже здібний і значно талановитіший за нього самого. Талос не лише вирізав прекрасні статуї, але й вигадував різні знаряддя, які допомагали робити їх ще кращими. І створював він усе це без підказки вчителя! Ім’я Талоса дуже швидко стало відомим на всі Афіни. Його всюди вихваляли і шанували.

Дедал почав боятися, що Талосова слава затьмарить його власну. Чорна заздрість і гнів цілковито заполонили розум та серце майстра. Одного дня він підкрався до Талоса, що стояв на замкових мурах і дивився на птахів, — і зіштовхнув того вниз. Про злочин майстра дізналися. Його визнали винним і засудили. Проте у в’язниці Дедал довго не засидівся. Йому вдалося втекти на острів Крит і там оселитися. На Криті Дедал здобув прихильність царя Міноса, продовжував розвивати своє мистецтво, насолоджувався славою і був у пошані у місцевих жителів. Він і далі творив найпрекрасніші статуї, які здавалися живими.

Та минали роки, і життя у вигнанні почало гнітити Дедала. Він не хотів решту своїх днів провести оточеним з усіх боків морем. Цар Мінос добре знав, що на його острові живе найвидатніший майстер, тож коли він помітив, що Дедал усе частіше поглядає у бік своєї батьківщини, наказав пильно його стерегти, аби той не втік. Варта сумлінно стежила за Дедалом, і ніхто не брав його на свій корабель.

Дедал довго розмірковував, як можна дістатися додому, і нарешті вигадав. Він спробує підкорити природу і втекти небом. Майстер почав невтомно працювати над своїм дивовижним…